У КУРЯЧІВЦІ ЗРОБЛЕНО КАПІТАЛЬНИЙ РЕМОНТ ПАМ’ЯТНИКА

У селі Курячівка знаходиться пам’ятник загиблим воїнам-односельцям у Другій Світовій війні. Він є окрасою центральної садиби села Курячівка. У цьому році постало питання капітального ремонту пам’ятника і ось з травня 2018 року було його розпочато. Так, замінено та встановлено 18 меморіальних плит, на яких викарбовано імена загиблих односельчан. Також замінили огорожу пам’ятника. Основні ремонтні роботи виконані Сергієм Федоровичем Пономаренком, який доклав багато зусиль. За це йому велика вдячність. А також робітниками з благоустрою: Т.С. Курочкою, Л.С.Курочкою, С.В.Міроновою, М.В.Курочкою, С.О.Нікітіною, О.О.Нікітіною, М.О.Константиненко. Ремонт пам’ятника було проведено за кошти Білокуракинської селищної ради. Велика вдячність селищному голові С.І.Сірику та його заступнику В.М.Носулі за підтримку.

О.КУЧЕРЯВА, староста с. Курячівка, Білокуракинського району

ВШАНУВАЛИ ПОДВИГ ГЕРОЇВ

В Білокуракине поклали квіти до монументу Скорботна Мати
Нещодавно біля меморіалу «Скорботна Мати» в Білокуракине відбувся мітинг з нагоди відзначення 75-ї річниці визволення Луганської області від ворогів під час Другої світової війни. Покласти квіти до пам’ятника прийшли представники органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, делегації установ та організацій району, громадськості, молоді, активісти та усі небайдужі громадяни.
Хочеться нагадати, що у 1941 році ворожим військам ціною великих втрат вдалося захопити південно-західну частину Донбасу. У листопаді вони вторглися до меж Луганської області. Активно діяли патріотичні групи у містах Свердловську, Стаханові, Новопсковському, Білокуракинському районах та багатьох інших. Оборонні і наступальні бої на Луганщині проводилися в цілому 18 місяців. Батьківщина високо оцінила їх ратні справи. Тисячі воїнів нагороджувалися орденами і медалями. З перших днів війни головна увага була зосереджена на організації відсічі ворогу, надання всебічної допомоги армії. Першорядне значення надавалося поповненню її людьми, забезпечення боєприпасами, продовольством, транспортом, вимоги воєнної доби об’єднували людей, направляли їхні думки і справи в загальне русло. Складалася монолітна єдність фронту й тилу, що було однією з найважливіших умов нашої перемоги. Чоловіків замінили на робочих місцях їхні дружини, сестри, діти-підлітки, люди похилого віку. Щодня вони спускалися в забої шахт, ставали до верстатів та агрегатів у заводських цехах. Тисячі жінок під час жнив сіли за штурвали тракторів і комбайнів. Намагалися прибрати врожай аж до останнього колоска, розуміючи, що без хліба, як і без патронів, снарядів, армія воювати неспроможна. Більше 100 тисяч синів і доньок віддали життя під час оборони та визволенні Луганської області. Відступаючи, окупанти залишали по собі руїни й згарища. Були підірвані і затоплені усі шахти. У купи руїн перетворені металургійні, машинобудівні, хімічні підприємства, електростанції, тисячі виробничих споруд. Ворог зруйнував залізничні шляхи, мости, водокачки, вокзали, станційне господарство. Так само постраждало сільське господарство, машинно-тракторні станції. Вони перетворили на купи руїн школи, клуби, лікувальні установи області, позбавили притулку сотні тисяч чоловік.
Цього дня учасники мітингу вшанували хвилиною мовчання пам’ять героїв, які віддали свої життя за свободу та незалежність нашої Батьківщини. Настоятель храму Святих Царствених Страстотерпців, ієрей Андрій (Миронюк) провів поминальний молебень за душами загиблих воїнів під час Другої Світової війни.
Жителі Луганщини свято зберігають пам’ять солдатів, полеглих у боротьбі за свободу Батьківщини, міст і сіл області.

РЕСТАВРУВАЛИ ПАМ’ЯТНИК «НЕВІДОМОМУ СОЛДАТУ»

Нещодавно пам’ятний комплекс «Невідомому солдату», який встановлено на провулку Шкільному в смт Білокуракине було приведено в належний стан. Неабияку допомогу Білокуракинській ОТГ в цій справі надав ПП СВФ «Агро» в особі генерального директора Т.М.Лапти. Якісно працювали над реставрацією багато працівників ПП СВФ «Агро». Подяками Білокуракинської ОТГ нагородили Віталія Шестака та Олександра Ратошнюка. За роки війни було пролито, як прийнято висловлюватися, море крові. Але, не менше було пролито і сліз. Сліз печалі і жалю, дитячих і жіночих сліз. Немолоді жінки і сьогодні змахують з очей непрошені солоні краплинки. Дружини продовжують оплакувати своїх чоловіків сестри – братів. До цієї священної скорботи додаються ще сльози від всіляких негараздів сьогодення, які безпідставно так довго тривають.
Та якби далеко не віддалялися ті часи, які б зміни не відбувалися у нашому суспільстві – подвиг ветеранів війни і праці житиме вічно в наших серцях.