Незвичайний прийом

Нещодавно учні 6 класу Луб’янської ЗОШ І-ІІ ст. побували на прийомі у місцевому ФАПі. Та відвідини лікарського закладу були не з приводу захворювання дітей, а з профілактики простудних захворювань.
Фельдшер вищої категорії Н.М.Макарова та акушер Л.О.Вітер провели з учнями майстер-клас з теми «Що таке грип та ГРВІ».
Вже з перших хвилин перебування у медичному закладі діти відчули, що заняття будуть незвичайними. Адже все приміщення переповнювали аромати лікарських трав. Пахощі цілющого чаю п’янили духмяним ароматом. Заняття розпочалися з вправи «Мийдодір». Медичні працівники запропонували дітям навчитися правильно мити руки. І розпочалося активне очищення дитячих рук від ворогів-мікроорганізмів та бруду. Мили довго, ретельно і правильно. А потім дружно чаювали ароматним трав’яним напоєм з медом. Ніна Миколаївна і Лариса Олексіївна частували учнів «вітамінами» – калиною, сухофруктами та яблуками. І вся чайна церемонія супроводжувалась цікавою розповіддю Н.М.Макарової про те, як дітям підвищити свій імунітет і ніколи не хворіти. Дізналися діти багато про цілющі властивості лікарських рослин. Фельдшер рекомендувала дітям збирати їх влітку кожному.
Багато цікавого учні почули про природу простудних захворювань. Питання профілактики цих захворювань супроводжувались практичними заняттями. Дітей навчили користуватися «оксоліновою» маззю, яка є бар’єром в носовій порожнині, який унеможливлює проникнення вірусів у дихальні шляхи.
Ще була порада від медиків використовувати маску для обличчя в разі контакту з хворими та при особистому захворюванні всім дітям було подаровано одноразові маски та навчено правильно їх одягати.
Година незвичайних занять промайнула швидко. А все це тому, що діти відчули тепло не тільки гарячого чаю в холодну листопадову днину, а й були зігріті теплом сердець працівників місцевого ФАПу.
Адміністрація Луб’янської школи щиро дякує Н.М.Макаровій та Л.О.Вітер за постійну співпрацю зі школою, високий професіоналізм та турботу про кожного учня.

Адміністрація Луб’янської ЗОШ І-ІІ ступенів

Учасники велоклубу «Караван» повернулися з мандрівки західною Україною

Велоклуб Караван (Білокуракине) на західній Україні, 2018 рік
Вчитель… Як багато сенсу в цьому слові… Для кожного воно має різне забарвлення. Діти багато часу проводять в школі, тому вчителі здійснюють помітний вплив на їх характер і світогляд У Білокуракинській ЗОШ №1 працює багато талановитих, творчих вчителів, справжніх майстрів своєї справи. Саме такими людьми є вчитель фізкультури і засновник велоклубу «Караван» Олександр Болкун та його заступник Альона Запара. Вони організовують різні походи, змагання, відкривають неповторний світ своїм вихованцям, уміло ведуть їх стежинами доброти, дружби, запалюючи в їх трепетних серцях вогник допитливості і віри в себе. У походах діти навчаються витривалості, взаємовиручці, відповідальності і все це завдяки їх наставникам.
З 24 жовтня по 6 листопада караванці у складі учнів 8-10 класів Білокуракинської ЗОШ №1, а саме: Нікіти Левченка, Дмитра Силкіна, Михайла Діщука, Нікіти Кійка, Анни Тимофєєвої та Анни Лисенко подолали відстань 440 км дорогами Рівненської (Острозький, Гощанський, Рівненський, Дубновський, Радивилівський райони), Тернопільської (Кременецький, Почаївський райони), Львівської (Бродівський, Золочівський, Бузький, Жовківський райони) областей та м. Львів. Ця подорож відбулася у рамках реалізації програми «Схід і Захід – разом». Діти отримали незабутні враження, побачили історичні місця України, загартувалися у подоланні тривалих відстаней.
У кожному населеному пункті на велосипедистів Білокуракинщини чекали гостинні зустрічі та нові знайомства. Зокрема, у м. Жовква познайомилися зі своїми колегами та однодумцями – членами дитячого велоклубу «Росинка», який очолює Лука Павлюк. Також у деяких містах учасники клубу проводили презентацію своєї діяльності для вчителів, учнів навчальних закладів, місцевої влади та всіх бажаючих.
Це лише мала доля усіх тих місць, які відкрив для себе «Караван», і це тільки початок, адже попереду ще багато нескорених вершин, поставлених цілей, яких обов’язково будуть досягати учасники клубу. Батьки, діти та керівництво клубу висловлюють щиру подяку голові Білокуракинської райдержадміністрації Сергію Іванюченку, голові Білокуракинської ОТГ Сергію Сірику за підтримку, піклування, допомогу у вирішенні ряду проблем та всім, хто так щиро та дружньо зустрічав делегацію велоклубу на території Західної України.
Пишаємося вами, веломандрівники, та бажаємо легких і цікавих маршрутів.

За матеріалами «Життя Білокуракинщини»

Велоклуб Караван (Білокуракине) на західній Україні, 2018 рік
 Велоклуб Караван (Білокуракине) на західній Україні, 2018 рік
 Велоклуб Караван (Білокуракине) на західній Україні, 2018 рік

Дружні та єдині

У рамках проекту «Змінюємо країну разом», започаткованого з ініціативи Ю.Г.Гарбуза та активно підтриманої головою Білокуракинської районної державної адміністрації С.І.Іванюченком, до Павлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів завітали переможці освітнього конкурсу, гості з Суховільської ЗОШ І-ІІІ ступенів Бродівського району Львівської області.
Отже, 23 жовтня Павлівська ЗОШ І-ІІІ ступенів у повному складі гостинно відчинила двері своїм друзям: директору Суховільської ЗОШ І-ІІІ ступенів М.В.Романичу, учителю інформатики Р.В.Романичу, психологу Г.В.Іванус та десятьом учням.
За українським звичаєм дорогих гостей зустрічали запашним короваєм на вишитому рушнику. На свято завітали: в.о. голови Павлівської сільської ради Н.В.Турбаба, в.о. начальника відділу освіти, головний спеціаліст відділу освіту Білокуракинської РДА Л.М.Бончужна та завідуюча КУ «Білокуракинський методичний кабінет» О.М.Щербак. Після привітань господарі закладу для делегації з Бродівщини провели екскурсію по школі, познайомили з експозиціями шкільного музею. А потім гостей запросили до фіто-кафе «Калинка-малинка».
Чому саме до фіто-кафе? Тому що сучасна молодь обирає здоровий спосіб життя. Бути здоровим – це модно, це стильно, це здорово! Учні школи презентували своїм друзям різні чаї із різнотрав’я Слобожанщини та частували різноманітними смаколиками. Гарна пісня, можливість спілкуватися з однолітками, знайомство з традиціями нашого краю відбувалося в теплій дружній атмосфері. Звісно, не обійшлося без подарунків для гостей, взаємного обміну сувенірами.
На згадку про зустріч учитель фізики М.І.Косенко подарувала гостям Суховільської школи подарунки-обереги, виготовлені власноруч. А далі на школярів чекали козацькі забави «Де козак, там і слава». На цей захід завітали і учні Просторівської школи, а саме спортивний клуб «Спарта» на чолі з вчителем фізичного виховання В.В.Чижевським та директором В.В.Свергуном. Чемпіони-гирьовики показали майстер-клас з даного виду спорту. Всі глядачі, загамувавши подих, з захопленням та цікавістю спостерігали за спортсменами. Ведуча свята, вчитель історії М.О.Котова і кошовий отаман, вчитель фізичної культури Д.Ю.Христенко підготували для сучасних козаків цікаві конкурси. Сучасні козаки не тільки гарно співали, але й вправно танцювали. Дуже сподобалось всім козакам, коли ведучі запросили їх вареники їсти. «Вареники непогані, вареники у сметані». Ось тут козацькій вправності та фантазії не було меж.
На забавах також перевірили, чи «гуляє вітер в голові» у молодих хлопців. Учасники трьох команд по черзі надували повітряні кульки. Сучасні козаки повинні бути готовими до екстремальної ситуації, тож глядачі спостерігали, як козаки з полону тікали. Хочеться зауважити, що кожна команда розробила свою стратегію і тактику «втечі». Хлопці допомагали побратимам якомога швидше залізти в мішок і стрибати. Мірялись козаки і силою. Вони продемонстрували глядачам, які у них сильні руки. А в останньому конкурсі більше тридцяти разів підіймали над собою гирю. Хотілось би відзначити Вероніку Гармаш – єдину дівчину з Просторівської школи, яка нарівні з хлопцями брала участь в козацьких забавах. Вона окремо була нагороджена грамотою за активну участь у цьому святі. Як ведеться, на нашому святі була обрана козацька рада, яка пильно стежила за успіхами команд і визначила кращих. Переможцями стали козаки Суховільської школи, друге місце зайняли козаки Павлівської школи, третє – учні Просторівської школи. Отаман велів козакам шикуватись та проголосити разом з ним присягу, що вони будуть чесними і сміливими, цінуватимуть справедливість, щоб козацькому роду не було переводу. Після недовгого перепочинку гості і господарі з задоволенням грали у волейбол. Увечері гостей чекали смачна козацька каша та шашлик на свіжому повітрі, які готували справжні газди Павлівської сільської ради Н.В.Турбаба та В.І.Турбаба, В.В.Вітер та М.С.Вітер. Закінчився день дискотекою, іграми, конкурсами. Павлівчани вивчили популярний на Бродівщииі запальний танок – польку. На дискотеці панувала дружня атмосфера. Учні двох шкіл стали єдиним цілим, нібито і не роз’єднувала їх відстань в сотні кілометрів. Це свідчить про те, що для справжньої дружби відстані не існує. Не можна було визначити: де учні Павлівської школи, а де Суховільської. Це були наші спільні українські діти, єдині в своїх поглядах, вподобаннях, вірі в майбутнє.
Наступного дня гостей села чекала поїздка до м.Святогірськ, яка подарувала її учасникам незабутні враження від екскурсії до печер Святогірського монастиря, обіду у трапезній, відвідування храму. А ще запам’ятається неймовірний ливень, довга дорога з піснями, і знову вечірня дискотека, спілкування, дотепні конкурси і веселий сміх… Це був останній вечір у Павлівці. Пліч-о-пліч, рука в руці, на єдиному подиху пройшла розважальна програма.
Зранку третього дня у Павлівській школі було шумно, адже розпочався ярмарок домашньої випічки. Кожен міг на свій смак придбати тістечка, пиріжки, піцу. Були задоволені і продавці, і покупці. Член вокального ансамблю «Журавка» Людмила Григорівна Кривич пригостила учнів з Брідівщини смачними пиріжками та запашним короваєм. А потім у актовій залі, як і в перший день, зібралися учні і педагоги Павлівської та Суховільської загальноосвітніх шкіл, щоб підвести підсумки. Звучать щирі слова подяки, іноді бринить сльоза. Директори шкіл Ю.Л.Ромашенко та М.В.Романич взяли в руки Державний Прапор, який учні Суховільської школи передали павлівчанам у травні під час поїздки учнів нашої школи на гру «Сокіл» («Джура»). Як символ співпраці, дружби, єднання цей Прапор повертається на Бродівщину, де чекатиме на приїзд делегації педагогів Павлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
На запрошення родини Володимира та Марини Вітрів і їхнього сина Андрія, які є учасниками вокального самодіяльного колективу «Слобожани», всі разом вирушили до сільського Будинку культури, де проходив звіт творчого колективу «Слобожани» на підтвердження звання «Народний самодіяльний колектив» та присвоєння звання народний вокальному ансамблю «Журавка». Вокальні ансамблі мають великий досвід конкурсної та концертної діяльності, є постійними учасниками обласних та районних фестивалів. Вони – символ відродження та популяризації української пісні.
І на завершення – екскурсія вулицями села Павлівка, відвідування районного краєзнавчого музею, урочистості у Будинку дитячої та юнацької творчості, спільне виконання української пісні на сцені, нагородження, сльози прощання.
Дуже швидко промайнув час. З перших хвилин перебування на білокуракинській землі гостей оточили увагою. Щоб учні почували себе комфортно та впевнено, місцеві жителі запросили їх жити до своїх домівок, місцем їхнього тимчасового проживання стали сім’ї Наталі та Михайла Рудяшків, Марини та Володимира Вітрів, Олександра та Олени Пугачів, Людмили та Сергія Панченків, Людмили та Олександра Вайленків, Наталі та Володимира Турбаб, Сергія та Юлії Ромашенків. Павлівські родини на три дні стали багатодітними, справжніми батьками для дітей з с.Суховоля, любов’ю та добротою оточили своїх юних гостей. «Це – наші діти», – говорили матері, коли проводжали дітей.
Зустріч дітей сходу та заходу нашої держави стала реальністю завдяки багатьом небайдужим активним людям. Педагогічний колектив та учні школи щиро вдячні за надану спонсорську допомогу в проведенні заходів: Г.М.Хмеленко, фермерам: Д.І.Козленку, В.Д.Лукавенку, М.І.Косенку, В.В.Єрисковському, приватному підприємцю Н.Я.Лисенко, СТОВ «Роздольне», СТОВ «Славутич», СФГ «Промінь».
Ми бажаємо нашим друзям із Галичини нових звершень, мирного неба над головою та чекаємо знову з візитом на нашій землі, всі учасники зустрічі висловлюють їм свою повагу, побажання миру та злагоди, здоров’я та подальших успіхів у всіх добрих справах.

Адміністрація Павлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Відбулись змагання «Козацькі забави»

На базі Просторівської ЗОШ І-ІІІ ст. третій рік поспіль були проведені традиційні змагання «Козацькі забави», присвячені Дню козацтва та святу Покрови Пресвятої Богородиці. У змаганнях взяли участь команди Курячівської ЗОШ І-ІІІ ст., Павлівської ЗОШ І-ІІІ ст. та Просторівської ЗОШ І-ІІІ ст.
Змагання та урочисту лінійку відкрив директор Просторівської ЗОШ В.В.Свергун. Він привітав гостей зі святом та побажав учасникам успіхів. Після чого вчитель історії Просторівської ЗОШ Ю.В.Шавернєва розповіла учням історію виникнення свята Покрови та Дня козацтва. З програмою змагань учасників ознайомив учитель фізичного виховання Просторівської ЗОШ І-ІІІ ст. В.В.Чижевський. І ось закрутилась круговерть змагань.
У конкурсі «Забава кашоварів» перемогу здобула команда учнів Просторівської ЗОШ, друге місце розділили між собою команди Павлівської ЗОШ та Курячівської ЗОШ. У конкурсі «Біг з двома м’ячами» перемогла команда Павлівської ЗОШ, друге місце посіла Просторівська ЗОШ, третє – команда Курячівської ЗОШ. У конкурсі “Пліч-о-пліч з товаришем» перемогла команда Просторівської ЗОШ, друге місце за командою Курячівської ЗОШ, третє місце- команда Павлівської ЗОШ. У конкурсі «Потяг» першою до фінішу прийшла команда Просторівської ЗОШ, другою – команда Павлівської ЗОШ і третьою прийшла команда Курячівської ЗОШ. У конкурсі «Влучний стрілець» перемогла команда Просторівської ЗОШ, другою була команда Павлівської ЗОШ, третьою – команда Курячівської ЗОШ. У конкурсі «Скакалка» перемогла команда Курячівської ЗОШ, друге місце зайняла команда Просторівської ЗОШ, а третє місце – команда Павлівської ЗОШ. У конкурсі «Протигази» здобула перемогу команда Просторівської ЗОШ, друге місце – за командою Павлівської ЗОШ, третє дісталося команді Курячівської ЗОШ. Завершальним у цьому виді змагань був конкурс «Перетягування канату», в якому перемогла команда Просторівської ЗОШ, друге місце – команда Павлівської ЗОШ, третє місце – команда Курячівської ЗОШ.
Після спортивних змагань всі команди були запрошені до квест-кімнат, де теж треба було позмагатись на кмітливість та швидкість. Ці кімнати підготували для учасників вчителі Просторівської ЗОШ: Ю.В.Жарких, Ю.М.Майборода, Ю.В.Шавернєва та Т.В.Гончарова.
А ще з великим захопленням команди шкіл брали участь в інтелектуально-розважальних іграх, які приготувала для них учитель інформатики Н.М.Бурківченко. До суддівства були запрошені вчителі фізичного виховання з кожної із шкіл, які гідно оцінювали всі проведені конкурси.
Ось і закінчились змагання, на яких учні показали не лише високий рівень фізичної підготовки, а й кмітливість та інтелект. Підсумки змагань підбив директор Просторівської ЗОШ І-ІІІ ст. Званням «Спритний козак» була нагороджена команда Просторівської ЗОШ, «Кмітливий козак» – команда Павлівської ЗОШ, «Розумний козак» – команда Курячівської ЗОШ, також усім командам були вручені солодкі призи. І на завершення свята учасників та глядачів пригостили смачною козацькою кашею.
У цих змаганнях переможців та переможених не було – перемогла дружба.

Адміністрація Просторівської ЗОШ

Вшанували пам’ять воїна-афганця

Учні 7 класу Нещеретівської ЗОШ І-IIІ ст. із заступником директора школи Г.Д.Силкіною відвідали Луб’янську школу І-ІІ ст. Разом школярі вшанували пам’ять воїна-афганця Третяка Миколи Івановича. На лінійці пам’яті діти розповідали про дитинство хлопця, навчання в Чугуївському технікумі лісництва, про службу в армії, його перебування в Афганістані. Зі щемом у серці школярі слухали зміст останнього листа Миколи рідним. Потім була зустріч з мамою воїна – Галиною Павлівною. Вона розповідала про дитинство сина, його велику любов до рідних, бажання завжди приходити на допомогу.
Всі разом пішли на кладовище, на могилу юнака, чиє молоде життя обірвала війна в чужій країні. З лицьового боку гранітної стели на присутніх дивиться молодий, красивий юнак – студент Третяк Микола, а зі зворотного – змужнілий воїн-афганець. Важко говорити вчителям: «Кожного року ми вшановуємо пам’ять воїнів-афганців, згадуємо учасників тієї війни, земляків з Білокуракинщини. Сьогодні ми відвідали могилу одного із них, хлопця, майже вашого ровесника, який загинув у 19 років…» На гранітну плиту лягають букети осінніх квітів. Галина Павлівна Третяк за християнським звичаєм вручила кожному поминальний пакунок, побажала всім здоров’я і миру, щоб не доводилося ніколи синам гинути на війні.

Г.СИЛКІНА, заступник директора з НВР Нещеретівської ЗОШ

Найважливіше щастя – мати родину

Сірик С.І., Щебетенко С.В. та діти сім'ї Підгайко. Білокуракине. Життя Білокуракинщини, 2018 рік
Кожен рік, в останній день вересня, в Україні відзначається День усиновлення. Це відносно молоде свято, але, безумовно дуже важливе. Дата завжди припадає у день великого православного свята – Дня святих мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії. Імена цих святих символізують найкращі людські почуття та моральні чесноти, які виявляють люди, приймаючи в родини дітей, які за різних життєвих обставин втратили свою сім’ю.
Це день поваги до усиновлювачів, прийомних батьків, вихователів дитячих будинків сімейного типу, всіх, хто причетний до усиновлення і захисту прав дитини. Це день радості тисяч і тисяч дівчаток і хлопчиків, які знайшли щастя в люблячих і дбайливих сім’ях. Це свято доброти і милосердя для всього українського суспільства.
Діти – квіти нашого життя, наша надія і наше майбутнє. Щоб ця надія здійснилася, ми, дорослі, повинні пам’ятати про свою відповідальність, піклуватися про кожну дитину, особливо про дітей, які залишилися без батьківської опіки, адже чужих дітей на землі не буває.
Цього осіннього святкового дня до Будинку сімейного типу завітали: голова Білокуракинської ОТГ Сергій Сірик, перший заступник голови, в. о. голови райдержадміністрації Сергій Щебетенко, представники служби у справах дітей та районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді аби вручити цінні подарунки та привітати багатодітну сім’ю Підгайків з Днем усиновлення. На сьогоднішній день Євген та Ольга Підгайки виховують вже десятеро дітей різного віку, п’ятеро з яких – з однієї родинної групи.
Усиновлення – це особливе батьківство, це благородний і непростий шлях до щасливої родини. Хочеться висловити велику вдячність усім небайдужим до дитячої долі.
Мер Білокуракине Сергій Сірик та діти із сім'ї Підгайко
 

Інклюзивне навчання для дітей з інвалідністю на Білокуракинщині

«Всі діти мають право на освіту» – про це говориться в статтях 28, 29 Конвенції ООН з прав дитини. Дитина має право на освіту і обов’язок держави – забезпечити доступну для кожної дитини безкоштовну обов’язкову початкову освіту та заохотити її до отримання середньої освіти.
Особливе місце посідає й інклюзивна освіта для дітей з інвалідністю. На території Білокуракинщини цією болючою темою займаються Білокуракинська районна організація інвалідів «Святителя Луки» на чолі з головою правління організації В’ячеславом Ківшарем спільно з відділами освіти Білокуракинської громади та райдержадміністрації.
Хочеться насамперед роз’яснити, що ж таке інклюзивна освіта. Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на основі застосування особистісно-орієнтованих методів навчання, з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей.
Нещодавно в рамках проекту «Дослідження та моніторинг доступності об’єктів з надання освітніх послуг смт Білокуракине», який реалізується через Програму розвитку ООН в Україні за фінансової підтримки Королівства Нідерландів в межах Програми відновлення та розбудови миру, робочою групою, яка була створена громадською організацією інвалідів на чолі з головою правління організації В’ячеславом Ківшарем та представниками батьківської громади і відділу освіти Білокуракинської селищної ради з метою привернення уваги до питання інклюзивного навчання, був проведений попередній моніторинг доступності до будівель і приміщень освітніх закладів для дітей з особливими освітніми потребами, наявність особливих дітей та кадрове забезпечення.
Було з’ясовано, що із 17 будівель закладів освіти району (11 загальноосвітніх шкіл та 6 дошкільних навчальних закладів), пандусами на вході не обладнане жодне. З позитивного слід зазначити, що з 1 вересня 2018 року до штатного розпису Білокуракинської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 було введено штатну одиницю вихователя (асистента вихователя) в кількості 1,0 ставки.
Основними завданнями після вивчення проблеми є: по можливості покращити фізичну доступність до всіх закладів освіти, але в першу чергу приділити увагу Білокуракинській ЗОШ №1, Олексіївській ЗОШ та Дем’янівській ЗОШ, де навчаються діти, яким потрібний безперешкодний доступ; забезпечити проходження педагогічними працівниками освітніх закладів курсів та тренінгів в напрямку організації та методики роботи із дітьми з особливими освітніми потребами, що дозволить освітнім закладам надавати якісні освітні послуги дітям з особливими освітніми потребами; приділити увагу облаштуванню в закладах освіти ресурсних кімнат. Хочеться, щоб і батьки особливих дітей не боялися, були не пасивними, а всіма силами намагалися, аби їх діти отримували освіту в тих умовах і на тому ж рівні, що й звичайні.
Також потрібно розглянути питання щодо можливого створення інклюзивно- ресурсного центру на території Білокуракинського району з метою забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти, в тому числі у закладах професійної освіти. Для цього потрібно не так багато: знайти приміщення та спеціалістів, які будуть займатися з особливими дітками. Маємо велику надію, що найближчим часом такий центр з’явиться і в нашому населеному пункті.
Тема щодо інклюзивного навчання дітей з інвалідністю дійсно потребує окремої уваги з боку суспільства. Адже кожна дитина – це цілий унікальний світ, який має свої потреби. Відкидаючи відмінності, всі діти з інвалідністю мають такі ж самі основні потреби, що й решта дітей: щоб їх безумовно любили, цінували і поважали такими, якими вони є.

За матеріалами «Життя Білокуракинщини»