Чарівна жінка-трудівниця

У селі Шовкунівка по вулиці Торговій проживає чарівна жінка-трудівниця – 75-річна Марія Олексіївна Тарасенко, яка народилась 27 березня 1943 року та відома в окрузі як гарна господиня і знана в минулому як передова доярка. За словами її сусідки, це жінка, яку знає і шанує все село.
Був час, коли прізвище Марії Олексіївни не сходило зі сторінок місцевих газет, писали про неї як про передову тваринницю колгоспу «Зоря». Скрізь вона встигала все зробити до ладу. Виплекала двох доньок і двох синів, створювала затишок в оселі, обробляла город, а довгими зимовими вечорами вишивала: рушники, серветки, наволочки та ще й знаходила час для громадської роботи. При цьому Марія Олексіївна ніколи нічого не відкладала на завтра. Ця гарна риса зберіглася в літньої жінки до сьогодні. В роботі завжди на¬магалася дати пораду молодим дояркам і свинаркам, вони до неї зверталися, як до рідної мами. У неї добре і відкрите для людей щире серце. Розумна і скромна, вона вміє розрадити в біді й розділити з тобою радість. Дуже любить, щоб у всьому був порядок. А ще Марія Олексіївна має гарний голос і знає багато народних пісень, тому і зараз ми часто чуємо з її подвір’я гарні веселі пісні.
«У моїй групі було 25 корів і я доїла їх вручну. А коли вже привезли доїльні апарати – лячно було для худоби і для нас, доярок, незвично, – згадує Марія Олексіївна. – Без особливого ентузіазму та все ж дівчата почали привчати корів до апаратів, а я боялась, що надої впадуть, за два місяці ніяк не могла наважитися. Підійшов якось до мене завідуючий фермою і каже: «Руки, Олексіївно, не залізні, не витримають довго. Звикне худоба і ви привчитесь». Подіяли на мене ці слова, подумала – а й справді, навіщо тягнути? Сьогодні дається взнаки та
робота – руки болять, ноги не слухаються, а тоді я моторною була. За 37 років здоров’я на фермі залишила, а потім ще три сезони норму буряків тягнула, щоб пенсію хорошу заробити і цукру получити. Аж півтори тисячі гривень пенсія… Як би не діти, то як зводити кінці з кінцями? У 1962 році вийшла заміж за гарного селянського хлопця Григорія. Напівсиротою я була, у мами було ще дві доньки – мої сестрички, я була старшою. А коли померла і мама, мені довелося ще й сестричок піднімати. З чоловіком почали будувати свій дім. Допомоги не було нізвідкіль. Зарплати були малі, але ми складали копійки, щоб добудувати своє сімейне гніздо».
«Колись велика й потужна була тваринницька галузь у колгоспі «Зоря», – додає до розмови Марія Олексіївна, – вже багато немає тих людей, з якими працювала… Добрим словом згадаю живих. Це Раїса Данилівна Антоненко. Наталія Тихонівна Шовкун, Марія Кузьмівна Шавернєва, Варвара Аврамівна Гринько, Галина Єгорівна Перепічай».
З нагоди професійного свята хочеться привітати Марію Олексіївну та побажати їй міцного здоров’я, довгих років безхмарного життя, мирного неба над головою та родинного благополуччя.

С.ПАНЧЕНКО, староста сіл Дем’янівка, Шовкунівка

Трудове життя присвятила сільському господарству

Хочеться розповісти про одну чудову жінку, нашу землячку Галину Єгорівну Перепічай. Народилася вона 6 травня 1943 року в родині колгоспників в селі Павлівка. В сім’ї, крім Галини Єгорівни, було ще двоє синів. І батьки змалечку привчали своїх дітей до праці та любові до рідного краю. У1950 році Галина Єгорівна пішла до першого класу і протягом десяти років навчання проявляла себе здібною до науки дівчиною. З відповідальністю ставилася до уроків і вчителів. По закінченню школи одразу пішла працювати на ферму – дояркою.
Попрацювавши два роки в МТФ у селі Павлівка, Галина Єгорівна познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком – Іллею Павловичем, який працював трактористом в селі Шовкунівка. Молодий, завзятий хлопець закохався в чорняву, карооку дівчину. І в лютому 1963 року одружилися. Галина Єгорівна переїхала до рідного села її чоловіка. В березні перейшла працювати до МТФ колгоспу «Зоря» – дояркою. Після народження сина-первістка через місяць одразу вийшла працювати. Свою роботу виконувала якісно і совісно. У 1968 році народився другий син. Батьки з дитинства виховували своїх дітей у любові. Привчали їх до праці на землі і поваги до людей.
У 1993 році Галина Єгорівна пішла на пенсію, 33 роки присвятивши себе праці в колгоспі. Працювала завжди, не покладаючи рук. Вона була трудівницею, за що нагороджена медаллю і почесними грамотами.
Галина Єгорівна виховала двох синів, які працюють в рідному колгоспі, продовжуючи справу своїх батьків. Зараз ця чудова жінка, мати і бабуся присвячує себе своїм рідним та близьким.
Тож побажаємо Галині Єгорівні та її родині з нагоди професійного свята добробуту, наснаги, усіляких гараздів, міцного здоров’я та довгих років життя.

С.ПАНЧЕНКО, староста сіл Дем’янівка, Шовкунівка

Відзначили 50-річчя школи

Ювілей школи – це не лише історична віха, але і своєрідна межа, що дає можливість оцінити пройдений шлях, згадати добрим словом тих, хто присвятив своє життя та педагогічний талант рідній школі і, звичайно, накреслити плани на майбутнє. Ось і Дем’янівська ЗОШ нещодавно відзначила свій 50-річний ювілей. За довгих 50 років школа випустила в широкий життєвий шлях багато поколінь учнів. Багатьох життєві дороги розвели по всій Україні і навіть далеко за її межі, проте, скільки б літ не спливало, а для випускників та педагогів школа залишилась такою ж рідною та близькою.
Святкового дня в школі зібралися випускники різних років, поважні гості, серед яких були голова Білокуракинської ОТГ Сергій Сірик, староста села Дем’янівка Сергій Панченко, начальник відділу освіти Білокуракинської селищної ради Любов Зубкова, вчителі-ветерани, жителі села. Всі виступаючі бажали процвітання школі, довгого життя, щоб її класи і коридори ще багато років повнились і повнились багатоголосою дітворою. У свою чергу учнівський та вчительський колектив старанно підготувалися до ювілейного Дня народження школи, нудьгувати не дали нікому.
У кожної сторінки свої герої, своя історія, зігріта вогнем любові і відданості своїй справі. Вже не один рік поспіль педагогічний колектив школи очолює В.А.Шипілов – умілий, творчий, компетентний керівник і невтомний педагог, високоосвічена людина. Він є зразком толерантності, працелюбства та вимогливості. На сьогоднішній день школа володіє достатньою кадровою базою для організації освітнього процесу. Успіх навчально-виховної роботи забезпечують 12 педагогічних працівників. У навчальному закладі активно оновлюється матеріально-технічна база, інтенсивно впроваджуються інноваційні технологи, на належному рівні ведеться навчально-виховна робота. Колектив працює творчо, з ентузіазмом.
Завдяки співдружності адміністрації школи, вміння організувати навколо себе творчих працівників успішно ведеться системна робота з підвищення ефективності навчально-виховного процесу, творчої активності викладачів, їх відповідальності за доручену справу. Цього дня згадали й першого помічника керівника навчального закладу, а це заступник з навчально-виховної роботи Ю.І.Бикова. Вона у курсі всіх програм, підтримує нові ідеї на покращення якості навчання і виховання. Учителів початкових класів Н.В.Тарасенко, Т.М.Бикову, О.М.Гришину, О.В.Радченко, які дійсно віддані своїй професії, захоплені улюбленою справою, талановиті, люблять своїх вихованців.
Уміло комбінують відомі системи навчання, перетворюючи їх у нові і кожен з них має дар, не просто зацікавити предметом, але і домогтися високих результатів у всіх справах. Це вчитель української мови і літератури Л.І.Ландар, вчитель російської та іноземної мови О.В.Бикова, вчитель зарубіжної літератури С.В.Бурдова, вчитель фізичної культури, фізики, географії Ю.А.Марченко, вчитель математики С.Г.Руденко. Це дійсно творчі, відповідальні педагоги. Вони докладають багато зусиль для підвищення фахової майстерності, їх уроки змістовні та захоплюючі.
Для учнів цікаві бібліотечні уроки, тематичні виставки, заочні подорожі, змістовні та корисні екскурсії готує шкільний бібліотекар В.М.Шипілова. Про здоров’я школярів дбає медична сестра О.І.Марченко, а кухарі Н.В.Лобач та О.В.Нємова готують смачні обіди і дбають, щоб усі учні вчасно поїли у їдальні. Дбайливі руки працівників-господарників щодня піклуються про те, щоб в школі було тепло, затишно, приємно навчатися та відпочивати. Забезпечують такі умови Л.А.Пивоварова, А.В.Колеснік, Т.Г.Півенко та О.І.Шовкун.
Слід зазначити, що учні Дем’янівської ЗОШ успішно беруть участь у творчих конкурсах, проектах, експедиціях, акціях, предметних олімпіадах, спортивних змаганнях і неодноразово були нагороджені грамотами за високі показники.
Лаконічно впліталися в сценарій виступи учнів, педагогів та гостей свята, це були і вірші, і пісенні композиції, і хореографічні постановки. Директор школи В’ячеслав Афанасович провів невеликий екскурс в історію заснування школи, згадав всіх директорів, які в свій час очолювали заклад, хвилиною мовчання вшанували педагогів і випускників, які відійшли за межу вічності.
Тепла зустріч у стінах рідної альма-матері подарувала незабутні враження та повернула учасників свята у роки щасливого дитинства. Ще довго коридорами школи прогулювалися гості, спілкувалися та згадували свою молодість і шкільні роки.

За матеріалами «Життя Білокуракинщини»

Дем’янівський старостинський округ – розвивається!

Прекрасна традиція народилася у нашій Білокуракинській громаді виділяти старостинські кошти на розвиток кожної території. І в цьому році завдяки цій традиції на території Дем’янівського старостинського округу вдалося освоїти близько 100 000 грн., правда, в силу різних об’єктивних причин, гроші надійшли набагато пізніше запланованого квітня місяця, але це анітрохи не засмутило жителів території, тому що у людей почала прокидатися віра в те, що про них піклується керівництво громади, в те, що і в глибинці нашої Білокуракинської громади можна буде гідно жити і відпочивати.
Заплановано в квітні було не мало, необхідно було зробити ремонт в офісі старости, придбати п’ять столів і десять паркових лавок, шість сміттєвих урн для облаштування парку біля громадського центру, купити вуличний проектор для демонстрації фільмів у вечірній час, виготовлення декоративного містка з метою популяризації території Дем’янівського старостинського округу. Але і встигли ми зробити багато, основну масу з запланованого нам вдалося закупити, крім паркових меблів через її дорожнечу, але ми закупили для цього весь матеріал і скоро нашим людям можна буде гідно відпочивати в новому парку біля громадського центру.
Сама трудомістка частина ремонту офісу старости вже виконана, замінені вікна та двері, вирівняно покриття для підлоги, залишилося поклеїти шпалери і встановити меблі.
Крім цього, на території села Дем’янівка було зроблено асфальтне покриття по вулиці Трудовій. Планувалося відновити асфальт і в селі Шовкунівка по вулиці Садова, але в силу об’єктивних причин цього зробити не вдалося,
сподіваємося на успіх у наступному році.
Загалом, до зимового періоду, гадаю, що встигнемо завершити задумане, тому що завдяки злагодженій роботі громадських працівників Віктора Тарасенко, Олександра Урсола, Сергія Бурдова і робітника з благоустрою Валерія Ермашова всі наші мрії перетворюються в реальність. Окрему подяку хочеться їм передати від жителів нашої території за викошені кладовища, за якісний підхід щодо будь-яких покладених на них завдань.
Ну і, звичайно, хочеться подякувати керівництву Білокуракинського селищної ради у фінансовій допомозі і сприянню розвитку Дем’янівського старостинського округу.

С.ПАНЧЕНКО, староста